 |
 |
Історія міста Кам'янця-Подільського
За археологічними джерелами, виникнення Кам'янця датується кінцем
12 століття - початком 13 століття. Саме цій версії віддають перевагу сучасні дослідники серед чотирьох гіпотез про заснування Кам'янця-Подільського.
Місто було в складі Київської Русі, в XIII-XIV роках - Галицько-Волинського князівства, потім було захоплене монголо-татарами. У першій половині XIV ст. місто стало центром Подільського князівства на чолі з князями Коріатовичами. З другої половини XIV століття - у складі Литовсько-Руської держави;
з 1430 - Польщі, з 1463 - центр Подільського воєводства, перетворено у фортецю.
У середньовіччя Кам'янець був ремісничо-торговельним центром, за розвитком не поступався таким містам, як Львів і Київ. У 1672 році захоплений Туреччиною, в 1699 році повернений до Польщі. У 1793 році, після третього поділу Польщі, разом з усією правобережною Україною відійшов до Російської імперії (1795-97 роках центр Подільського намісництва, у 1797-1917 роках - Подільській губернії).
14 березня 1914 перший потяг прибув на станцію Кам'янець-Подільський
У 1918-1921 роках - головний центр формування військ Української Народної Республіки, 22 березня 1919 - листопад 1920 - столиця Української Народної Республіки
За радянської влади - велике промислове місто. У 1937-1941 роках - центр Кам'янець-Подільської області. З 1991 р. - у складі незалежної України.
Територія міста
2 березня 2000 Постановою Верховної Ради України включено в межі міста Кам'янець-Подільський 107,1 гектара земель Гуменецький сільради, 18,1 гектара земель Зіньковецькоі сільради, 26,9 гектара земель Слобідсько-Кульчієвецька сільради і затверджено межі міста загальною площею 2787,1 гектара.
Населення міста
За оцінкою архівіста Івана Гарнага, в місті в кінці 14 століття мешкало понад 2 тисячі осіб. Оцінка будується на грамоті князів Коріатовичів від 1374, якої по місту закріплювалося 200 полів.
В кінці 16 століття в місті проживало 10-12 тисяч осіб (для порівняння: у Києві - 15, у Львові - 18 тисяч).
Після турецького панування (у 1672-1699 роках) населення міста скоротилося майже в 10 разів: з 700 будинків тільки в 100 жили люди.
За даними першого загальноросійського перепису міст 1840 в місті налічувалося 14,7 тисячі чоловік, 1862 - 18,9 тисяч, за всеросійським переписом на 28 січня (9 лютого) 1897 - 35934, напередодні Першої світової війни - 50,5 тисячі.
На 1 лютого 1921 в місті проживало 26,6 тисячі чоловік, 1926 - 31 тисяча, за даними всесоюзного перепису в січні 1939 року - 36,4 тисячі.
Після німецької окупації (в 1941-1944 роках) в місті залишилося 11 тисяч мешканців. Далі населення зростало: на 15 січня 1959 - 40,3 тисячі, 1966 - 50 тисяч, на 15 січня 1970 - 57, на 1 січня 1976 - 77 тисяч, 1979 - 84 тисячі.
5 липня 1986 народився стотисячний кам'янчанина (Віталій Кравцов. За данами останнього радянського перепису 1989 року в місті проживало 102,2 тисячі чоловік, 1990 року - 103 тисячі, у 1991 році - 105 тисяч.
Сучасні дані про населення: на 5 грудня 2001 (за даними першого всеукраїнського перепису населення) - 99 610, на 1 січня 2003 - 99 929, на 1 січня 2004 - 99 540, на 1 січня 2005 - 99 398 чоловік.
За археологічними джерелами, виникнення Кам'янця датується кінцем
12 століття - початком 13 століття. Саме цій версії віддають перевагу сучасні дослідники серед чотирьох гіпотез про заснування Кам'янця-Подільського.
Місто було в складі Київської Русі, в XIII-XIV роках - Галицько-Волинського князівства, потім було захоплене монголо-татарами. У першій половині XIV ст. місто стало центром Подільського князівства на чолі з князями Коріатовичами. З другої половини XIV століття - у складі Литовсько-Руської держави;
з 1430 - Польщі, з 1463 - центр Подільського воєводства, перетворено у фортецю.
У середньовіччя Кам'янець був ремісничо-торговельним центром, за розвитком не поступався таким містам, як Львів і Київ. У 1672 році захоплений Туреччиною, в 1699 році повернений до Польщі. У 1793 році, після третього поділу Польщі, разом з усією правобережною Україною відійшов до Російської імперії (1795-97 роках центр Подільського намісництва, у 1797-1917 роках - Подільській губернії).
14 березня 1914 перший потяг прибув на станцію Кам'янець-Подільський
У 1918-1921 роках - головний центр формування військ Української Народної Республіки, 22 березня 1919 - листопад 1920 - столиця Української Народної Республіки
За радянської влади - велике промислове місто. У 1937-1941 роках - центр Кам'янець-Подільської області. З 1991 р. - у складі незалежної України.
Територія міста
2 березня 2000 Постановою Верховної Ради України включено в межі міста Кам'янець-Подільський 107,1 гектара земель Гуменецький сільради, 18,1 гектара земель Зіньковецькоі сільради, 26,9 гектара земель Слобідсько-Кульчієвецька сільради і затверджено межі міста загальною площею 2787,1 гектара.
Населення міста
За оцінкою архівіста Івана Гарнага, в місті в кінці 14 століття мешкало понад 2 тисячі осіб. Оцінка будується на грамоті князів Коріатовичів від 1374, якої по місту закріплювалося 200 полів.
В кінці 16 століття в місті проживало 10-12 тисяч осіб (для порівняння: у Києві - 15, у Львові - 18 тисяч).
Після турецького панування (у 1672-1699 роках) населення міста скоротилося майже в 10 разів: з 700 будинків тільки в 100 жили люди.
За даними першого загальноросійського перепису міст 1840 в місті налічувалося 14,7 тисячі чоловік, 1862 - 18,9 тисяч, за всеросійським переписом на 28 січня (9 лютого) 1897 - 35934, напередодні Першої світової війни - 50,5 тисячі.
На 1 лютого 1921 в місті проживало 26,6 тисячі чоловік, 1926 - 31 тисяча, за даними всесоюзного перепису в січні 1939 року - 36,4 тисячі.
Після німецької окупації (в 1941-1944 роках) в місті залишилося 11 тисяч мешканців. Далі населення зростало: на 15 січня 1959 - 40,3 тисячі, 1966 - 50 тисяч, на 15 січня 1970 - 57, на 1 січня 1976 - 77 тисяч, 1979 - 84 тисячі.
5 липня 1986 народився стотисячний кам'янчанина (Віталій Кравцов. За данами останнього радянського перепису 1989 року в місті проживало 102,2 тисячі чоловік, 1990 року - 103 тисячі, у 1991 році - 105 тисяч.
Сучасні дані про населення: на 5 грудня 2001 (за даними першого всеукраїнського перепису населення) - 99 610, на 1 січня 2003 - 99 929, на 1 січня 2004 - 99 540, на 1 січня 2005 - 99 398 чоловік.
Партнерська програма
 |